Поляки люблять брехати. Цікаві результати дослідження

lider-invest-privlekatelnostiВ кожній четвертій тривалій розмові поляки допускають брехню. Хоча, найчастіше, ця брехня на власне добро, нормою є також й альтруїстична брехня. Про це розповіла психолог Катажина Кантареро, яка попросила поляків записувати факти брехні в щоденники.

«Ми просили людей описати брехню, а також її величину. Однак, учасники могли відмовитись розповідати подробиці», — відмітила психолог та пояснила, що дослідження будувалось на експерименті, який проводився раніше в США.

Завдяки експерименту, польським психологам вдалося зібрати в загальній кількості біля 400 фактів брехні. Отже, в середньому респонденти здійснювали 0,75% брехні в день (протягом чотирьох днів вони брехали в середньому тричі).

У своїй праці Кантареро взяла визначення, що брехня — це введення кого-небудь в оману без попередження про намір такої поведінки. Брехнею в даному випадку не була іронія (вона сигналізується, наприклад, тоном голосу) та розповідь казки (тому що це відбувається в рамках визначеного контексту).

Хоча брехня й асоціюється скоріш з чимось негативним, психолог пояснила, що не завжди людина бреше з егоїстичних міркувань. У своїй праці вона розподілила види брехні на два типи: для когось (егоїстична, альтруїстична, з користю для обох сторін), а також з точки зору мотивації (брехня, що приносить користь).

Як виявилося, більшість фактів брехні були брехнею егоїстичною (60%). З цього відсотку, частіше за все досліджувані брехали, щоби зберегти статус кво (41% випадків). Такий тип брехні може бути корисним для того, щоби хтось не подумав про нас погано або, щоби уникнути покарання. Наприклад, сказати партнеру, що хтось подряпав йому машину, в той час, коли сам її необережно пошкодив. Другий вид егоїстичної брехні — заради користі (19%). Яскравим прикладом може бути ствердження, що знайдені кимось годинник належав мені, хоча моїм не був.

Рідкістю не є також факти альтруїстичної брехні. В 15% випадків досліджувані використовували захисну альтруїстичну брехню — зберігали статус кво іншої людини (наприклад, ствердження шефа, що колега не брав участі в прийнятті невірного рішення, хоча ми й знаємо, що це не так), а 3% — це альтруїстична брехня для чиєїсь користі (наприклад, погодження з тим, що хтось заслужив заохочення, хоча самі не згодні). Крім того, 9% брехні повинні були принести позитивні результати (користь або статус кво) обом сторонам розмови.

Посилання на джерело